Випробування на твердість металевих штампувань є важливим засобом оцінки властивостей матеріалу та умов обробки. Зазвичай використовуються різні методи, і відповідний метод повинен бути обраний на основі характеристик деталі та мети випробування. Випробування на твердість за Брінеллем використовує кульковий індентор із цементованого карбіду, застосовує випробувальну силу та утримує її протягом певного часу, вимірює діаметр вдавлення для обчислення значення твердості та підходить для матеріалів із-однорідною мікроструктурою, таких як чавун. Більші поглиблення забезпечують стабільніші результати, але можуть пошкодити поверхню та не підходять для тон-деталей або готових виробів. Тест на твердість за Роквеллом визначає твердість шляхом вимірювання глибини вдавлення. Він простий і швидкий в експлуатації, створює невеликі поглиблення та пропонує різні шкали, такі як HRA, HRB і HRC, кожна з яких підходить для матеріалів з різними діапазонами твердості. Шкали HRB або HRC зазвичай використовуються для штампування металу, але важливо зазначити, що товщина зразка повинна бути більше ніж у 10 разів глибини відступу. Тест на твердість за Віккерсом використовує алмазний пірамідальний індентор, вимірює довжину діагоналі вдавлення для обчислення твердості та пропонує високу точність і широкий діапазон випробувальної сили, від кількох грамів до десятків кілограмів. Він може вимірювати як мікротвердість, так і макротвердість і особливо підходить для штампування тонкого листового металу та навуглецьованих або покритих шарів, точно відображаючи зміни твердості в мікроскопічних областях матеріалу. Випробування на твердість за Леібом є методом динамічного відскоку. Його невеликий розмір робить його портативним і придатним для-тестування на місці великих штампованих деталей, але на його точність впливають робочі фактори. Випробування на твердість за Кнупом використовується для надзвичайно тонких шарів або крихких матеріалів.
При випробуванні металевих штампованих деталей слід звернути увагу на те, що поверхня повинна бути рівною і чистою, без окалини і масла; повинні бути обрані відповідна сила випробування та час витримки; для деталей з тонкого листового металу забезпечте належну підтримку, щоб запобігти помилкам; глибину затверділого шару слід вимірювати точково від поверхні всередину. Правильне застосування цих методів може дати точні дані про твердість, забезпечуючи основу для контролю процесу та приймання продукту.